Всесвітній день психічного здоров’я відзначається з 1992 року, з ініціативи Всесвітньої федерації психічного здоров’я. Всесвітня організація охорони здоров’я заявила, що в наші дні на планеті існують більше 450 мільйонів людей, які страждають психічними захворюваннями.

   Метою проведення заходу є привернення уваги суспільства до проблем психічного здоров’я, а також скорочення поширеності депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії, розумової відсталості. У 2015 році він проходить під гаслом: "Щасливе дитинство – запорука психічного здоров’я”. 

    Зростанню захворюваності сприяють інформаційні перевантаження, політичні й економічні катаклізми в країні, а провісниками захворювань є стреси.

    Сучасне життя сприяє стресам: зміни в житті політичному, економічному, негаразди на роботі, та й просто поїздка в громадському транспорті. Стреси стали складовою частиною життя сучасної людини. Люди борються з ними, не замислюючись над тим, що потрібно не боротися, а не допускати їх. 

    Минуле десятиліття утвердило Україну як суверенну державу, яка впевнено стала на магістральний шлях демократії та побудови ринкової економіки. При цьому утверджується нова політична ситуація, а здоров’я дітей традиційно вважається одним з основних критеріїв благополуччя держави. 

    Психічне здоров’я дітей визначає здоров’я нації у майбутньому. 

    У чому, власне, полягає щастя дитини? Які чинники впливають на його формування? Моральні? Фізичні? Культурні? Соціальні? Напевне, що всі без винятку. Щоб дитина була щасливою, що для цього треба зробити? А зробити слід дуже багато. Важко уявити, як почувається дитина без батьків або без інших членів сім'ї. А коли дитину систематично карають? А якщо не поважають її інтереси, не піклуються про неї, не захищають? Який результат можна очікувати? Ви можете уявити дитину без громадянства? Така дитина – ніхто. Бувають випадки, коли дитину незаконно переміщують і не повертають з-за кордону. Сексуальна експлуатація, участь у збройних конфліктах, жорстоке поводження батьків, торгівля дітьми. А це, зрештою, призводить до того, що з дітей, які зазнали над собою хоч частку насильства, виростуть жорстокі дорослі. То яке ж воно, щасливе дитинство? Мабуть, у найбагатшій країні? Чи, можливо, і не в дуже багатій, але в такій, де дитячі потреби держава ставить на перше місце?

    Відповідно до офіційної статистики ВООЗ 20% дітей у світі мають психічні розлади. Одним із найважливіших періодів формування та розвитку дитини є перший рік життя, який є ключовим у становленні духовно-емоційного контакту між дитиною та її батьками. Доведено, що батьки повинні завжди, а особливо у перші місяці життя немовляти, приділяти йому максимум уваги і дарувати любов і ласку. Діти, які були обділені материнським теплом і любов’ю у перший рік свого життя, у майбутньому будуть проявляти недовіру до навколишнього світу, адже у цей період дитини відбувається закладання основ довіри. 

    Постійно зростає контингент хворих дітей, що мають інвалідність внаслідок психічних розладів, а запобігти такій ситуації можливо тільки при комплексному підході - починаючи від інформаційно-просвітницьких заходів охорони репродуктивного здоров’я, надання послуг з планування сім’ї та закінчуючи наданням висококваліфікованої допомоги в медичних установах. 

    Медикаментозне лікування дітей із психічними розладами має допоміжне значення у медико-соціальній реабілітації.

    Основними складовими комплексної реабілітації є: рання, медична, фізична, психологічна, психолого-педагогічна, професійна, трудова, соціальна та побутова реабілітація.

    Зміст реабілітаційної роботи на сучасному етапі визначається повагою до дитини, максимальним заохоченням її до самостійності і активності, мінімальним обмеженням її свободи і поступовим відновленням функцій, втрачених через хворобу. Це досягається створенням атмосфери взаємної довіри між пацієнтом і медичним персоналом. Основою роботи з дитиною є використання індивідуального підходу в поєднанні з оптимізацією, комплексністю лікування та співпрацею з батьками пацієнта.

    Наразі в Україні вирішується питання наближення національних стандартів психіатричної допомоги дорослому та дитячому населенню до європейських, створюються передумови для відповідного реформування психіатричної служби. Також, в Україні, останнім часом з’явилося набагато більше можливостей, програм і шансів для розвитку дітей з особливими потребами за ініціативи недержавних організацій та місцевих органів влади. 

    Напевно можна сказати, що без активних дій з боку держави і суспільства ми не зможемо створити умови, аби кожна дитина почувалася щасливою. Тож докладемо усіх зусиль, щоб щастя дітей стало дійсністю.